Отчетик о круглом столе "украинских традиционалистов" на тему "Традиционализм и ислам": http://uktk.org/photoreport-round-table … #more-1894
Видео, где Гаркавенко вещает про Европу под антарктическими льдами: http://politosophia.org/page/islamskie- … video.html
Моя рецензия.
Посмотрел их видео. Говорили по-русски, а отчетик написали потом на мове.
"Моя Европа сокрыта ныне под антарктическими льдами", - вещает Гаркавенко. Жалкий клоун...
В общем, темы докладов вполне приличные. Но любое орудие, самое приличное, в руках обезьян превращается в пародию и опасную штуку. То же самое произошло и здесь.
Глубокое противоречие лежит в основе всех мероприятий Юрченко (который заболел и не явился на этот раз), Гаркавенко, Олеся Маслака, Станислава Вышинского и прочих - это противоречие между тем, что они типа как рассуждают о традиционализме и тем, что с традиционалистской точки зрения никакой "Украины" и "украинцев" быть просто не может.
Поэтому сия публика либо просто открыто подменяет традиционализм национализмом (как это делают Семеняка, Загребельный и некоторые другие), либо начинает жульничать. Так жульничал Юрченко, объявляя французскую революцию "антинациональной", хотя революционный французский национализм - прямой предтеча украинского национализма самого Юрченко; а полгода назад Юрченко написал опус о Тарасе Шевченко, в котором, признав, что взгляды Шевченко были явно антитрадиционными, иезуитски объявил его "скрытым традиционалистом", "стихийным традиционалистом", "криптотрадиционалистом".
И когда вот эти чандалы из черты оседлости пишут что-то про Генона и Эволу, которые бы их даже удара плеткой не удостоили, это выглядит крайне карикатурно.
Жалок нынче и Вадим Сидоров, с уровня действительно глубокого мыслителя упавший до уровня бандеровского пропагандона.
Но больше всего отличился на сей раз Гаркавенко. Итак, вначале он ляпнул:
"«Моя традиція, ім’я моєї традиції – це Європа; не та Європа, яку ми спостерігаємо зараз, а саме та Європа, яка під антарктичними льодами, під прошарком якихось вулканічних попелів і т. д., – Європа істинна. Та, виходячи з цього, я не можу не сказати про іслам: іслам – це мій ворог, безпосередній мій ворог, ворог небезпечний, смертельний і страшний. Але я маю сказати про цього ворога найголовніші слова – це слова поваги, слова визнання…"
То есть Гаркавенко сам поставил себя на уровень обычного цеевропского скачущего майдауна.
Здесь уж даже Сидоров не выдержал и справедливо "попросив доповідача розшифрувати поняття «європейської традиції», користуючись генонівською методологією, бо що таке «європейська культура», до якої він відносить й себе, зрозуміло, на відміну від «традиції». Підкресливши, що в конфлікті Генона та Еволи він завжди був на боці Еволи, І. Гаркавенко відмовився рухатись в межах Генонової операційної системи і зазначив, що, на відміну від Генона, він апелює до революції кшатріїв і вважає, що Європа – це той простір, у якому революція є не субверсією на шляху до деградації, а збігається з традицією".
То есть Гаркавенко прямым текстом заявил о себе как о враге Традиции.
"Ігор Гаркавенко відповів, що він «не боїться» модерну і для нього зовсім не принципово виводити революційну сутність Європи з авраамізму і шукати синтези; він вважає, що модернізм можна знайти і в європейському міфі про Прометея".
Итак, Гаркавенко считает себя Прометеем, титаном, человекобогом. Но поскольку напрямую так заявить ему стыдно, то он выворачивается, выдвигает кучу оговорок, но в конце не выдерживает и проговаривается снова. Любуемся:
1. "Насамкінець Ігор Гаркавенко вирішив дати власне розгорнуте визначення європейської традиції, зосередившись на трьох принципових моментах: по-перше, Європа – це героїчна культура, яка відштовхується не від Бога, а від героя, який обожествляється, якому божественність іманентна, а не трансцендентна, це культура Боголюдини;"
"Богочеловеком", конечно, здесь Гаркавенко называет возрожденческого новоевропейского человекобога. Насчет того, что воспевание имманентности против трансцендентности, есть черта антитрадиционалистская, сурово осужденная не только христианством, но и Эволой и Геноном, я писал уже не раз. Моя статья об этом висит на их же украинском сайте "Политософия" и вызвала немалый припадок ярости у Вышинского, Гуцуляка и Ко, потому что они, на словах отрицая свою нью-эйджевскую сущность, именно в этом пункте ее и проявляют, а я вывел их на чистую воду.
2. Гаркавенко вещает: "по-друге, Європа рухається не «шляхом дедукції» – від метафізики та вічності, «яка була й буде до мене», а «шляхом індукції» – від екзистенції скінченної істоти до метафізики та вічності;"
А это уже - воспевание индивидуалистичного психологизма, сопливого экзистенциализма, протестантского креационизма и прочей лабуды.
3. "по-третє, для Європи важлива не ціль, а амплітуда: користуючись метафорою Ніцше, І. Гаркавенко назвав нас «стрілами, що прагнуть іншого берега», але про сам цей берег, окрім ностальгічного відчуття по ньому, нічого не відомо"
Ну и это как вишенка на торте - вершина антитрадиционных рассуждений Гаркавенко. Цель ему не важна, ему важна только перманентная революция - без разницы во имя чего. Местечковый троцкистский зуд в крови, пожалуй, сказывается...
Ну и в конце шабаша:
"обговорювався жартівливий проект створення УМК – Українського Модерністського Клубу – за аналогією з УТК (Українським Традиціоналістичним Клубом), або, як варіант, УТК (р) – революційний чи УТК (кр) – консервативно-революційний, а також, подібно до поділу на ОУН (м) та ОУН (б) – УТК (г) – геноністського розливу та УТК (е) – еволіанського".
Тут и "два хохла - три мнения" (это ж надо - нарочно придумывать расколы на ровном месте!), и открытый переход от мнимого традиционализма к модернизму. "Украинский модернистский клуб" - такое название им действительно подходит куда больше.
