Коломойский: "Если демократы будут тупить и свергать Трампа, мы переметнемся к России в составе целой Украины".

Зеленский объявил о начале реформы психбольниц Украины "по образцу Литвы", чтобы сломать советскую систему медицины. Сказано, что "пациенты тоже будут иметь голос в определении направлений реформы". Украина окончательно станет одним большим дурдомом.

"ПЕРДАК КАКЛА" — неожиданный патриотический шедевр гейм-индустрии!!!     

   

Прекрасное! СУГС!!! 

СУГС!!! СУГС!!! СУГС!!! 

"Президент состоявшийся" и "Президент/ша несостоявшийся/шаяся". Классика!!! 

Зеленский подписал закон, который меняет некоторые положения устава вооруженных сил, условия прохождения срочной службы и ряд нормативных актов, сообщат агентство "Интерфакс".

В частности, новый документ отменяет в армии звания прапорщиков и старших прапорщиков, а на флоте — мичманов и старших мичманов. Вместо них в ВСУ появятся рекруты, штаб-сержанты, мастер-сержанты и главные мастер-сержанты.

Впервые о новом законе стало известно в конце мая 2019 года. Нормативный акт должен потянуть вооруженные силы Украины под стандарты НАТО, сформировать профессиональный корпус сержантов, который сможет эффективнее обучать солдат.

Ранее украинские ВДВ решили сменить голубые береты на "кроваво-красные", потому, что такие же головные уборы носят десантники стран Североатлантического альянса.

Павел Раста о том, как на Украине начинают доминировать протестантские секты:
https://novorosinform.org/797697

Итак, состоялась Нормандская встреча и личная встреча Путина с Зеленским. Итог, конечно, нулевой. Поболтали и разошлись.

Sad Things: https://goragor.com/2019/12/16/razmnozh … e-v-litve/ Статья Ивана Михеева, о которой, собственно, и идёт речь: *"СУДЬБА ЭМИГРАНТА"*

Причём и Горский, и Серебренитский одинаково «тусили» с Марком Фейгиным (Фейгин у мсье даже интервью брал о «русских бонапартистах»). «Трепещите, джугашвилоиды», мля.   

Горский же совершенно нелепо выглядит, когда пытается доказать либерастам и персонально Гарри Каспарову, что он, типа, «был Савлом, а стал Павлом». Ну смешно же. И как-то вот... грустно. 

Поскольку Путин не поздравлял Зеленского с новым годом, тот сам позвонил ему в новогоднюю ночь, согласовал цену на газ. В своем новогоднем обращении к народу Зеленский выступил с программой законсервировать всё как есть и объединить народ культом либерализма и потребительства: "Неважно, кому стоят памятники и в честь кого названы улицы". Главное, мол - на этих улицах и под этими памятниками потреблять и зарабатывать. Более того, Зеленский сказал, что для него не существует "бандеровцев и патриотов, с одной стороны, ватников и малороссов, с другой, а существуют только граждане Украины, никаких других определений в паспорте не записано". Однако эта центристская программа совершенно бессильна. Донбасс и всех русских патриотов Украины она не устраивает, потому что предлагает консервацию "достижений" режима Параши без изменений, а бандеровцев-правосеков и парашистов она не устраивает тем, что предлагает деидеологизацию и прекращение любой дальнейшей бандеризации. Между тем на день рождения Бандеры 1 января в Киеве нацисты опять ходили факельным шествием.

Зеленский поздравил "украинцев" с новым годом на русском, венгерском и крымскотатарском языках.

Полный текст обращения к народу на мове с вкраплением отдельных русских фраз здесь:

«Дорогі українці. Зазвичай у новорічному привітання президенти розповідають нам про зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та інші дуже незрозумілі терміни. Одним словом переконують, що насправді ми почали жити краще, просто поки що ви цього не помітили і тому дуже часто під час звернення президента ми вимикаємо звук.

Чекаємо поки він закінчить свою казку, щоб нарешті перейти до шампанського, канапок зі шпротами та олів'є.Сьогодні буде інакше. Давайте сьогодні кожен чесно відповість сам собі на важливе питання: хто я?

Президент України, успішний адвокат, звичайна домогосподарка, студент-філософ із Могилянки, агроном з Черкащини. Хто я? Колишній фотограф, який захищає країну на Сході? Колишній фізик, який миє посуд в Італії? Чи колишній хімік, який будує висотку в Новосибірську? Донецький лікар, який переїхав і відкрив власну практику? Чи вчитель з Луганська, який переїхав, два роки таксував і врешті повернувся назад? Хто я? Той, хто десять років живе закордоном і любить Україну в Інтернеті?

Той, хто втратив все в Криму, та почав все з нуля в Харкові? ІТівець, який мріє втекти з країни? Чи полонений, який мріяв повернутися додому? Хто я? Житель Франківська, який захищає свою рідну мову? Уродженець Гурзуфа, який береже свою рідну мову? Житель Берегова, який береже свою рідну мову? Или житель Краматорська, который говорит на своем родном языке?

Той, хто вивчив українську? Бо це нормально знати державну мову. Чи той, хто не хоче цього робити? Хто я? Той, хто сплачує податки? Хто підрізає на дорозі? Тримає вдома собаку? Рудий? Мусульманин? Має вади слуху? Ненавидить оливки? Ліберал? Відмінник? Не дивився «Гру престолів»? Сангвінік? Веган? Козеріг? Не поступається місцем у метро? Донор крові? Відмовився від пластику? Це кожен із нас. Це українці. Такі як є. Не ідеальні і не святі. Тому що просто люди. Живі. Зі своїми недоліками і «тарганами».

Але в нашому паспорті не вказано правильний чи неправильний українець. Немає рядка «патріот», «малорос», «ватник» чи «бандерівець». Там написано: «Громадянин України», який має права і обов’язки. Ми з вами дуже різні.То хто ж ми? 73%, які обрали президента. 25%, які його не сприймають. Чи ті, хто не ходив на вибори? Ті, хто відзначає Різдво 25 грудня? Чи ті, хто сьомого січня? Хто знайомий 100 років? Чи ті, хто зустрівся 2014-го? Ті, хто зробили найбільший у світі літак, і хто ставить заглушку замість ременя безпеки? Читаємо Жадана чи слухаємо Марув?

Дивимось «Іронію долі» чи «Сам удома». Вболіваємо за «Динамо» чи «Шахтар»? Чи разом за Ломаченка та Усика. Ті, хто святкує 8 Березня? Чи навпаки вважає його пережитком «совка»? Ідемо в неділю до церкви чи нічого не робимо у суботу? Ми ті, хто каже: «Я тебе кохаю» или «Я тебя люблю». Все це і є ми.І як же нам, таким різним, жити далі разом? Відгородитися? Відгородитися величезним парканом?

Хто переконав нас, що наші відмінності мають значення. А раптом це не так? Уявіть собі, хіба нас мало що об'єднує? Ми однаково пишаємось великими українцями. Чи перестали б їх поважати, дізнавшись за кого на виборах голосували б Шевченко чи Леся Українка? Якби Сковорода чи Хмельницький мали б різні погляди щодо НАТО? Нам було б важливо, до якої церкви ходять Каденюк та Лобановський?

Що думають Антонов чи Корольов щодо розмитнення автомобілів? І як Ступка чи Биков ставляться до «нормандського формату»? Ми цінуємо їх за інше, бо цінуємо ми насправді інше.Ми однаково раділи, коли наші вийшли на «Євро». Однаково посміхаємось, їдучі рівною дорогою. Однаково радіємо народженню первістка. І не важливо хлопчика чи дівчинки. Ми щасливі, якщо закохані хоч у Слов’янську, хоч у Дрогобичі. І хрести на могилах наших солдат що в Тернополі, що у Кривому Розі не змагаються в патріотизмі.

А коли повернулись наші моряки та наші полонені, ми плакали від щастя всі і україномовні, і русскоговорящие, і звичайна домогосподарка, і успішний адвокат, і президент України.У нашій історії чимало епізодів, що нас об'єднують. Та ми навчились бути єдиною країною епізодично. У новому році нам треба бути єдиною країною щодня. Це має стати нашою національною ідеєю. Навчитися жити разом у повазі заради майбутнього своєї країни. Адже ми уявляємо його однаково — це успішна та квітуча країна, де немає війни, країна, яка повернула своїх людей і свої території.

Де неважливо як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Де немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий. Якщо ми бачимо майбутнє однаково, це повинно нас об'єднати.Дорогі українці!

У новому 2020 році я бажаю всім нам поважати один одного, бути здоровими, мати достаток і багато приводів посміхатися. Бажаю всім гарно відпочити, виспатись, не переїсти і, звичайно, легкого та приємного запаморочення на ранок. Миру всім нам. Давайте пам’ятати, що любити Україну означає любити всіх українців, в якому б куточку нашої країни вони б не народились".

Нашел перевод речи Зеленского на русский.

Кто я? Президент Украины? Обычная домохозяйка? Успешный адвокат? Студент-философ из Могилянки? Агроном из Черкащины? Кто я? Бывший фотограф, который защищает страну на Востоке? Бывший физик, моющий посуду в Италии? Или бывший химик, который строит высотку в Новосибирске? Донецкий врач, который переехал и открыл собственную практику. Учитель из Луганска, который переехал, два года «таксовал» и, в конце концов, вернулся назад? Кто я? Тот, кто 10 лет живет за границей и любит Украину в Интернете? Тот, кто потерял все в Крыму и начал с нуля в Харькове? Айтишник, что мечтает убежать из страны? Или пленный, который мечтал вернуться домой? Кто я? Житель Франковска, который защищает свой родной язык? Уроженец Гурзуфа, который хранит свой родной язык (произнесено на крымскотатарском языке. – Ред.)? Житель Берегово, который хранит свой родной язык? (произнесено на венгерском языке. – Ред.)? Или житель Краматорска, который говорит на родном языке? (произнесено на русском языке. - Ред.) Тот, кто выучил украинский, потому что нормально знать государственный язык. Тот, кто не хочет этого делать? Кто я? Тот, кто платит налоги. Подрезает на дороге. Держит дома собаку. Рыжий. Мусульманин. Имеет недостатки слуха. Ненавидит оливки. Либерал. Отличник. Не смотрела «Игру престолов». Сангвиник. Веган. Козерог. Не уступает место в метро. Донор крови. Отказался от пластика.
Это – каждый из нас. Это украинцы. Такие, как есть. Не идеальные и не святые. Просто люди. Живые. Со своими недостатками и «тараканами». Но в нашем паспорте не указано, правильный или неправильный украинец. Нет строчки патриот, малоросс, ватник или бандеровец. Там написано: гражданин Украины. У которого есть права и обязанности. Мы с вами очень разные. Так кто же мы?

73%, которые выбрали президента? 25%, которые его не воспринимают? Или те, кто не ходил на выборы? Те, кто отмечает Рождество 25 декабря или те, кто 7 января? Те, кто празднует 8 марта или считает его пережитком «совка»? Кто знаком 100 лет. И кто встретился в 2014-м. Те, кто сделали самый большой в мире самолет. И кто ставит «заглушку» вместо ремня безопасности. Противники рынка земли. Участники Киев-Прайда. Хотим свободы слова или аплодируем избиению журналистов? Читаем Жадана или слушаем Maruv? Смотрим «Иронию судьбы». Смотрим «Один дома». Болеем за «Динамо» или за «Шахтер»? Или вместе за Ломаченко и Усика? Идем в воскресенье в церковь или ничего не делаем в субботу? Мы те, кто говорят «я тебе кохаю» или «я тебя люблю».

Всё это и есть – мы. И как же нам, таким разным, жить дальше вместе? Отгородиться огромным забором? А вдруг кто-то убедил нас, что наши различия имеют значение? Вдруг это не так? Разве нас мало объединяет? Мы одинаково гордимся великими украинцами. Перестали бы мы их уважать, узнав, за кого бы на выборах голосовали Шевченко или Леся Украинка? Если бы Сковорода и Хмельницкий имели разные взгляды относительно НАТО? Нам было бы важно, в какую церковь ходят Каденюк и Лобановский? Что думают Антонов или Королёв о растаможивании автомобилей? Как Ступка или Быков относятся к Нормандскому формату?

Мы ценим их за другое. Потому что ценим мы, на самом деле, другое. Мы одинаково радовались, когда наши вышли на Евро (чемпионат Европы по футболу 2020 года. – Ред.). Одинаково улыбаемся, когда едем по ровной дороге. Одинаково радуемся рождению первенца. И мальчика, и девочки. Мы счастливы, если влюблены. Хоть в Славянске, хоть в Дрогобыче. И кресты на могилах солдат, что в Тернополе, что в Кривом Роге, не соревнуются в патриотизме. А когда вернулись наши моряки и пленные, мы плакали от счастья все: и украиноязычные, и русскоговорящие, и обычная домохозяйка, и успешный адвокат, и президент Украины.